Моє місто втомилось,
Чекає на мене,
Все чекає, коли я прийду,
Чужий брудний чобіт,
Вулиці топче усюди,
Приносить з собою біду.
Там погляд лихого юди,
Рве мою душу щодня,
Домівок дверей повсюди.
Місто шукає: де я?
Очима вибитих вікон,
Стікає на землю сльоза,
І грають у танці по стінах,
Відблиски битого скла.
Стіни без крокв та дахів
Лежать коло рідного порога,
Зранене місто лежить,
Стогне, чекає підмоги.
Прийдіть, сини, у свій дім,
Я вам розповім свої біди,
Вогонь спалює все,
І віспин вибухів всюди.
Дим, попіл, бите каміння,
І трупи гниють в нарузі,
Чужа лайлива мова,
Стисла всі мої груди.
Як я хочу вже лягти,
І нічого чужого не чути,
Прийдіть до мене, сини,
Й дочки мої хай будуть.
Я голос ваш чути хочу,
Він рідним завжди мені буде,
Навіщо чужий чобіт тут?
Навіщо чужі тут люди?
Я, місто, я все ще живу,
Страждаю, чекаю, люди!
Прийдіть, рідні мої,
Хай щастя у всіх нас буде.
28.11.2025 Війна
