Моє серце також вміло кохати так пристрасно і ніжно,
До тремтіння в долонях, до світла в очах.
Воно не просило нічого завчасного,
Лиш бути твоїм — не у снах, а в життях.
Воно вміло чекати, коли світ ставав холодом,
І гріти любов’ю розбиті думки.
Воно йшло за тобою — і кроком, і подихом,
Навіть там, де губилися всі маяки.
Моє серце не знало запасних доріг,
Не ділило почуття навпіл чи на час.
Воно вірило: «раз» — то назавжди, навік,
Навіть якщо тиша кричала про «нас».
І хай зараз у грудях лиш спогад і тінь,
Я не зраджу тому, що колись берегла.
Бо кохати так щиро — це не слабкість, а чин,
І моє серце… воно це вміло.
І змогло.<br>Леді з розбитим серцем
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
