Невже лиш я один із тих,
Хто мріє бути з чимось більшим?
Чи це одна із мрій дурних
Про зверхність, думку, що я є милішим?
Впевнений, ви теж вважали,
Що більшого, теплішого ви гідні.
То яку кнопку ви прожали,
Що всім лишились бідні злидні?
Де та кнопка, що, її натиснувши,
Вимкнеш це кохання, фраз потік?
Лиш декілька разів загинувши,
Ми переборемо підлітковий вік.
Де кнопка, що зітре нас?
Як знайти її у світі?
Моє серце розрива фугас,
Залишились лиш шматки побиті.
Як себе мені шкода,
Що величне так далеко…
Надалі все – лише вода,
Що прикриває душну спеку.
