Нашій нації не потрібно
мотивації!

Вірші, книги та новини

Вірші

міг більше, алЕ

Автор

міг більше алЕ опустив свої руки і жив як усі та раз роз- двоЇвся той рОз- ум - один - причаївся а другий - кипів та щонОчі вже мАло не знОсив чавунну плитУ під якою він схований був . лиш вві сні ко- ли тЕмрява ночі зливалась із ко- льором ко- смосу геть без роз- різнення їх - отоді роз- кривались простОри для сну у якому на всЮ вибухово смілИво відчайдУшно та щиро аж голо і босо гуляла свобода його без зайвого Ока на неї і йсе відбувАлось щокОждої нОчи - один крок потОйбіч й все нОвих історій ставав він героєм . захоплено рвалося серце у грудях жилОся на повну і тАк не хотілось вер- татись у день в світі сірім ре- альнім . однім . однакОво все в нім а- лЕ - рАз так за- дУмав творець всіх світів то нехАй буде й дЕнь в свОїх межах і нА свому місці - оце тільки й сила йогО а за тИм бУде інше недЕнне буття фАнтасм- агОрії нОчі і сну де тебЕ можуть чути і де в колі дрУзів без жАлю ти все своЄ пОлум'я щиро ки- дАєш у спільне багАття буття у якому шукається слово і думка новА і нові почуття непочУті удЕнь . те багАтство здобуте у плінії снів із собОв посейбіч не пронЕсеш і всіх тих обличч і гарячих тих слів теплих сліз поцілунків об'ятть і обіймів - все лишИ на порозі і йди собі знОву назад де живЕться не цИм а лише чорнобілим і тЯглим "однИм й тим самИм" . защодЕнь защокОжде несИла робИти це знову і знову . на калюжнім обличчі дощУ не увидіти сльози і рОз- пачу слід не- глибокий не ки- дається в очі йо- го вартових і сирена три- воги не вклЮчиться зранку ножЕм скалозубим негОстротупИм . отже він по- вертається тихо і нишком назад в свОє ліжко в сАмрАнок нуждЕнний вологий і бідний. . сніданок на кухні під radiogАga . за тИм - мити посуд в на- грітій воді і в- дягатись в з- вичайну одежу . не тУ що вві сні тільки що ще теплілась на ньому і тілі його не- земнім . Але кличе його у будЕнності світу в звичайність просту непрозОротягУчу і він під- коряється волі Отця цьо- го світу щоб нЕ- сти по- винність як всі і кру- тити скри- жАльні ко- лЕса су- спільної долі усіх і уся . натщесЕрце молитва про- кльони - про себе - не ви- ходить рівненько життя там і там проживати щоб без ревнощів тахікардій битих морд і тарЕлів обманів і тайн та не- вИнно проли- тої крові між су- зір'ями зрад і по- рушених клятв у по- лоні коханнь і любовей жди пО- вені чи то по- топу що з- миє межУ між світАми а дерево злА і добрА ззеленіє ізнОв тою сИлов яка о- бертає п- ланети Чумацьким ШляхОм - є надія що світ ста- не кращим й ні- хто на по- тАлу не пустить відведений кожному час . складнИй цей мурАшник людськИй вавілОнською вежою в не- бо ростУчий де кождий на- ділений волею діяти і вибирАти с- вій шлЯх у ті- снОм- у житті . в- се бУло би добре як- би ви- стачАло на в- сіх світовОго добрА і с- тежкИ в- сіх живУчих не перетинАлись і тИсячі ззУджених рук не тя- гнУлися всі о- дно- часно й безжаль- но до останнього Я- блука так не- постУпливо як брат на брАта і Каїн і Авель на цілій Землі тільки двоє їх бУло і тО не з- моглИ ро- зійтИсь повтор- Я- ючи зУд їх батьків у гонитві з- а "хОчу!" не б- ач- ачи інших і тА пЕрша кров перший гріх на Землі від- печатані в кОжнім тепер- ішнім русі мурашника л- Юдства який в- се не бАчить що то- не все глибше і глиб- ше . нема вороттЯ я- к убИтого Авеля з- нОв воскресИти . Бог не зміг і не з- мОже ніхто . світ тісний в не- здійснЕннім бажанні й впирається в- се у перетин всіх ліній у точці одній і розвЕсти їх всі в нас не вИстачить сили . Бог не з- міг в- рЯтувати дитину Адама й це прокляття лягає на нас і тА кров убіЄнного й вбивці його в наших ве- нах тече і гри- мить в нашім серці - з тим живем і грішим бо ні- хто перед нами не був без гріхА . всі в глухому куті хоч здавалось б багато є місця щоб два літаки не зіткнУлися в небі однім але ні - все ж зав- ждИ лі- такИ ті зіткнУться бо за- мішана кров протиріччям батьків і підкова нЕ ро- зігнеться прибита до нас на- завжди по життю . Бог не- міг у пласкОму житті роз- вестИ лобового у- дару братів й запобігнути першої крові . при- дивися ж - бо зміг - при- дивися ж - бо Бог все не так в- лашував примітивно як першому погляду явлено в кождому кліпові ока твогО . в царині сну і в кожній дУмці нашій ми роз- риваєм не- можливість роз- вестИ прямі дві які на площинІ одній уперто так прямують оби- двІ до зітнення свогО у неунИкній ними точці перетинАння між собою їх - але на не пласкій Землі довОлі місць для не- перетинання й тИх самИх прямИх яким судилось перетнУцця тож в кОжну мить у кожного є непласкИй той путь якИм він гОден запобігнуть аби пролИ- лась крОв і брат твій скривджений тобОв був протипрАвдно і на днО твоЯ душА роз- почалА своЄ с- пустОшене падіння . будь стОрож брату своємУ живи в любові цілосвітній хоча б та- ємно уві сні але живи без кривд живОму тОму всьому що діється нав- коло тЕбе з тобою живучИ . все чорнопИсець за- нотує як ти шляхОм своЇм прямуєш яким судилось ти пройти пророцтвами що їх тобі не знати . вмирАючи - він вмрЕ в однім лиш із життів а не у всіх їх роз- маЇтті . от щО б це знАчило ? . міг знАти всЕ алЕ не прочитав всіх книг що трапились йому а в них булИ всі відповіді на по- верхні сторінОк . роз- гадки незагАданих загадок і вузлики на пам'ять уві всІм . часУ розтрачено чимАло на вітер лінь інобуттЯ а на сво- є життя лишИло- ся так мало - несИла бУло суєтУ порозгрібАть і пити тільки чисту воду а не вино рабів і слуг що впало з паньського столА . місИть свою мукУ пектИ свої просфОрки лиш на святій воді під пОшепки молитв і йти своЇм шляхОм так довго так далеко аби знайти важнЕ яке в- рятУє світ і чИюсь душу о- щасливить за- світить дальній горизонт куда нам йти у цій пітьмі кромІшній . шукати броду чорною водОв не бАчачи як дно собі лягає - хранИ ж бо Господи усіх тих шукачів дороги правди і надії щоб не лишИлись всі в пітьмі ми щоб вихід був й теклО життя із пЕкла буднів на свободу де брат на брата вже не йде і рідну кров не про- ливає не п'є її з напівживОго задУреного і сліпого зжебрАченого в марній боротьбі за той "достатній" кусень хліба фатаморґАна всіх часів змайстрОвана майстерно кастою жреців момони які ведуть всіх на забій та ні ! . самі всі вівцями ідуть в сарай куплЯть собі стіклЯнні буси і тратити життя своє й своїх дітей в гонитві за достатком з глини . міраж приховує майстерно неправду влад і зло- чин лихваря . брат не бере собі чуже ним не зароблене забрАне начОрно силою непрАвд . гріх коле очі тільки там де совість іще не стерлась до кінця . терпіння у овець вонО безмежне все крутить- ся вере- тенО пере- роблЯючи рунО на пряжу і на нитки . снує невтомно чорний човник у станку літаючи між струн дощу зплітає міцно полотно в’однО і далі не знайти кінців окремих нИток що бУли перед тим із шерсті тих овЕць нуждЕнних обстрижених насильно пастухом . ілюзія братерства блаб - ла - бла де ре- курсивно світ по- ділЕний на- справді на вівці й пастухи на хИтрі і лохИ - ніякі не братИ ми в сім світі заблудИлому й покИнутому гнити у Каїнім грісі ві всім де кинеш оком . душа що бУла у Адама розпорошИлась за вікИ потомство все ділило і ділило с- падщину його до менш як мак- ове зерно аж не ли- шИлося нічого і вже душі ні в кім нема зате овець мільярди і мільярди в пастухів . усі дальтоніки - ні- хто не бачить колір крові не бачить брата і непрАвд які гнітять його знинаючи в погИбель як білка кОлесі життям своїм біжить він за кожним копійчАм дітей своїх кормИть - його остання радість в зли- денному житті яке йому осталось . небесная блакить в небеснотЕмній ночі не для овець і не для пастухів . вона для тих одних у кім душа тріпоче у погляді у ніч крізь не- скінченний день

Коментарі

Коментарів ще немає. Напишіть перший.