Назавжди гості
Назавжди гості ми тепер, через війну
Яка не залишила прав на інший вибір
Змінив омріяне життя за мить одну,
Покинув дім свій полетіли птахом в вирій.
Востаннє глянули з любов’ю на свій дім
Душа боліла на очах бриніли сльози.
Тепер, повіки самота лишилась в нім
І омиватимуть сльозами його грози.
А вночі часто сниться батьківський поріг
Дорога жадана, що нас вела до дому.
Верба розлога, що схилилась до воріт
Любов до краю і тяжка пекельна втома.
Назавжди гості ми тепер, через війну
Яка порушила мій край в страшні руїни.
Лишила в серці тільки пам’ять і тугу
Про рідний край в якому не збулися мрії.

Коментарі
Коментарів ще немає. Напишіть перший.