Натщесерце

Ти приходиш до мене вночі. То приходь, приходь. Роздягайся, мовчки лягай у ліжко, притуляйся гарячим тілом до мого, майже вкритого інеєм. Не мовчи, говори про день, про дурну політику, бокс, роботу. Заглушай своїм голосом цей пекучий біль і мою невимовно болючу скорботу. Ти приходиш так рідко, тому не спіши
Вранці коли одягаєш свою п'ятирічну сукню. Пахни будь ласка м'ятою, чебрецем, будь-чим, тільки не мною, благаю. Кури, кричи, напивайся. Та тікай від мене кожну п'ятницю чи суботу. Тільки приходь ось так, серед ночі, кидай ключі. Та кохай хоч іноді нашу спільну на двох самоту.
Будь зі мною чесною, інше не має сенсу. Приповзай, коли тобі зовсім не стане сил. Мені не потрібно від тебе сім'ї, благословення, сексу. Тільки звук твого голосу, дотику шкіри та керосин. Залишай мене в 7 ранку, голого, натщесерце. І спалюй поглядом вибудувані мости.

Анні Тім