Ах, вам жара! Так буде прохолода!
Із тридцять на п'ятнадцять відразу.
Така мінлива видавалась погода,
Немов на когось вилила образу.
Ховались в тінь від сонечка завзято,
Спасалися в водоймах цілоденно.
А я в душі несла з собою свято,
Хоч виглядала просто і буденно.
Це твій дзвінок навчив життю радіти,
Всміхатись будням хмурим і не дуже.
Такі у краплях дощових всі квіти,
Дощить, але мені тепер байдуже.
Поклич в свої щасливі володіння,
Де ніжність лише з закутків оселі,
Де тільки чути щастя плюскотіння,
Твоя хода, чи хвилі лиш веселі.
Корабликом фіранку пустить вітер,
Летітиме грайливо на припоні.
Я не зберу до жмені усіх літер,
Знайдуть прихисток на твоїй долоні.
