Секунди пахнуть кавою і хлібом,
З ковтками кави закипає час,
Із перевернутої чаші неба,
Прозоре світло огортає нас.
На теплі скибки ріже час хвилини,
Годинник вперто меле почуття.
Шукаєм в гущі кави ми глибини
І крихти недопитого життя.
А дим над чашкою — мов біла грива
Коня, що мчить у потаємні сни.
Минає мить мовчазна, несварлива.
В ній хліб і кава — вимір тишини.
09 серпня 2026 р.
