Ти писала мені щоранку
Останньої неділі місяця
В очікуванні цього я не міг ні спати ні їсти
Все чекав
Може пошта саме сьогодні приїде раніше
Не в 7:15
Я кохав тебе так що тремтіли пальці
І ти звісно писала про те що твій пес
Полюбляє булочки й корицю
Що ти слухаєш Френка Сінатру й вмудруєшся під нього напитися
Що сумуєш
І всіляку таку нісенітницю
Напевно за це я чекав тебе ще сильніше
Але цього разу ти не написала мені нічого
Я перерив усю пошту
Прокляв Диявола
Помолився Богу
Я вибіг на вулицю босий
Кричав у небесну прірву
Я знав ти ніяк не могла забути розказати мені про мрії
Пожити десь у пустелі
Годувати кота з виделки
Що зазвичай ти мрієш про щось велике
Але не проти й про сьогодення
Я біг і у ватні ноги впивалось каміння
Я волав "де мій лист
Де вона
Сьогодні ж, мразото, неділя!"
І збагнути не міг чому ти лишила мене
Чому втікла…
Чому я чекаю тебе через роки
І вірю що через віка
Нічого не зміниться
Ти не з'явишся як новорічний сніг
І звісно від тебе листа
Тому ставлю на рівний почерк сиру лазанью
Дешевий ром
Включаю Сінатру
І безнадійно сумую за твоїм псом.
<br>Анні Тім
