НЕЗДІЙСНЕНИЙ ПОЦІЛУНОК
Неначе в поцілунку склались губи,
Що хочуть доторкнутись інших губ…
Летів листок у тиші, наче в згубі,
Та раптом вітер свій наставив чуб.
Він мовив щось, та вітер невблаганний
Підняв його кудись в небесну даль,
І танець розпочавсь якийсь спонтанний,
Та й десь заграв їм музику скрипаль.
У танці вітер губ його торкався,
При кожнім русі ніжно цілував,
Листок ніяковів і виривався,
Та вітер його далі підіймав.
Він падав, мов зізнання несміливе,
Яке не встигло вирватись на звук,
І осінь, мов закохана, без сили
Підняла його з легкістю без рук.
Вона його торкалась, мов кохана,
Що не могла обіймів зберегти,
Та зберегла у фарбах незрівнянних
Ту мить, де губи-листя лиш – листи.
Він ліг на землю, наче поцілунок,
Що не дійшов до вуст, а й став листком,
А в кожній жилці – спогад, як дарунок.
Про те, що не збуло́ся – між рядком.
17.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051604
