Не в книгах сховані ці дати і слова,
Не в зорях, що мовчать на небосхилі.
Пророцтво пишеться, допоки ми живі,
У кожнім подиху, у кожній нашій дії.
Впаде колос. Не від чужих мечів —
Він сам себе пожере зсередини.
Той морок, що століттями гарчав,
Розсиплеться на попіл і руїни.
І зникне страх. І висохне болото,
Що світ хотіло втягнути у тьму.
Там, де була в’язниця і ґрати,
Лиш вітер буде вити по холму.
А тут, де сльози падали в чорнозем,
Де шрами різали бетон і сталь,
Встане країна, сильна і твереза,
Що загартувала власну вертикаль.
Це не “прогноз”. Це вирок і закон:
Брехня згниє, а правда — проросте.
Вже тріснув їхній глиняний трон.
Ми стоїмо. І це — понад усе.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
