Слова лишились на пероні,
Коли пішов останній потяг.
Тримаю спогад у долоні —
Холодний, ніби мокрий одяг.
Ти запізнився… На хвилину?
Чи згаяне всліпу життя?
Дивлюсь у неба порожнечу
І чую космосу виття.
Хотів сказати, та мовчав,
Чекав на що? На слушну мить?
Пустий перон, немов причал,
Під шепіт снів минулих спить.
Годинник стрілки проковтнув,
Болить не втрата — глухота.
Сторінку ти перегорнув.
Перон. Долоні. Пустота…
11 вересня 2026 р.
