Охоплений і розтерзаний нетрями,
Я в полоні твоєму назавжди.
Кохаю ж бо так сильно, до нестями,
Що не знаю навіть йду куди.
Можливо знаєш ти, підкажеш?
Чи плануєш все так само –
Зробиш полоненим і відкажеш:
«Мені все можна, бо я дама!»
О, повір, хотів би я бути королем,
Жити без відмов й проблем!
Та час все розставляє на місця:
Не буду королем, бо вбила ти бійця.
Не буде щастя за скаліченую душу,
Можливо, й сама загинеш нещасливо,
І я мушу це сказати, мушу:
Залежність – неприродно мило!
