Нестерпний біль

Мамусю, мамо, я загинув нині…
Вернусь додому я за 10 днів,
Вернуся, мамо, я у домовині
І віднесе мене на крилах журавлів
В високе небо, тая дивна постать,
Що смертю називаєте ви всі.
Ніколи вже я не розплющу очі,
А ти вже не розкажеш історії мені.
Я знаю, мамо, знаю як вам важко…
І боляче, нестерпно… мене не повернеш.
Я відлетів у вись, як тая біла пташка,
Нескорена і недожита своїх літ.
Хвилиною мовчання всі уславлять
Ту памʼять вічну і ту біль живу,
Яку ти, нене, відчуваєш зараз
Яка не згасне навіть у гробу.
Я чую, матінко, усі слова подяки,
Я чую, як ти просиш, щоб устав.
Я чую, як ти проклинаєш бога,
Та лиш одна мені тепер дорога…
Не думав я малим, що в 22 не стане,
Що піду за свободу молодим.
Не думав малим, що я помру так рано
Що не залишиться у мене вже рутин.
Та скільки ще таких же привезли з поля бою,
Для матері розбитої ущент.
Вона готова світ перетворити в попіл
Вона готова смертю напоїти всіх
За одну лише краплинку його крові
Яка схолола в середині назавжди.
Олена