Ну ось, я кіт, любіть же мене люди,
Прийшов я тугу вашу розігнати,
Можу в кімнатах трохи покричати,
Розсипати пісок по всій підлозі,
Або в кімнатах шерсть свою ганяти.
Любіть мене, з породи я ж котячих,
А звісно, кішок шанували з тих часів,
Коли в Єгипті піраміди будували,
І фараон без мене в крісло би не сів.
Чеширський кіт він теж із мого роду,
Роками пам’ятаю посмішку його,
І з Бегемотом якось на природі,
Ми говорили про булгаківські рядки,
Що більше Шарікова люблять у народі,
А ми для них мов ті прості коти.
Зате у казках ми роль свою зіграли,
Рядки згадайте Кіплінга, Шарля Перо,
А ще з нудьги і налякати можу,
Як пригадаю я улюбленця свого, Едгара По.
Ну що, ви вражені яскравим родом?
Та то не весь, не хочу вас ганьбити.
Так що любіть ви нас, кошаче плем’я,
Без нас вам буде дуже кепсько жити.
08.11.2025 Сатира
