А ніжність, що в серці жіночім –
Оберігає життя…
Дитя колисає щоночі,
Тріпоче в блаженстві душа…
Ніжно торкнулась за ручку:
Спить Янголятко, в раю…
Вона посміхнулась беззвучно,
Ніч загуляла в гаю…
Згадала про юність, кохання…
Як ніжністю пахнув бузок.
Свої неймовірні бажання,
Крилатий політ до зірок…
А ніжність живе в усі пори,
Не дивлячись навіть на зле.
Вона неосяжна, як море,
Торкає серця за живе…
Розтопить весь сум, обігріє…
Поверне любов до життя,
В обіймах коханого мліє,
Хай ніжністю квітне буття!
ND💗<br>Надія Холод
