Ніколи

Я ніколи..
Я ніколи не кохав безтямно,
Мені ніколи не було страшно,
Я не боявся загубитись в лісі чи втонуть в болоті
Мені було все одно на червоне світло,
Я ніколи не вдавався світлим.
І ніколи не біг по полю босими ногами
Я не вдавав з себе живого
Я не говорив звичними словами.
Я ніколи не вмів співати і не хотів цього робити
Я не дихав і не спав я навіть не вмів жити.
Мої танці ніби ритуали
Вони кожного прохожого лякали
Мене всі боялись і тікали!
Я ніколи не був кримезним,
Лише нікчемним та друхлявим
Очі були як в покійника, білі безжитєві та вигляд млявий
А голос був тихенький, ніби на вухо шепче янгол та всі цього боялись ніби я бісів посланик
Воно й не дивно, бо тхло від мене знатно
Чи то мерцем, чи якимсь компостом,
то було не важливо,
я лиш хотів бути простим.
Я просто хотів жити!
Як всі люди і ніколи не хотів щоб вони мене вбивали.
Вони мене били, катували, кидали, шматували
Але я не відчував болю, не розумію чому.
Може і вправда я в біса родився?
Так нашо по люди він кинув мене, сидів і в котлі би варився.<br>Лаур Станіслава