Багряний лід стікає по чолу
Останніх днів серпневої застави.
Величний полонез іде в імлу,
Готує осінь нам вологі драми.
Смички комах різьблять гарячий щем,
Порвавши струни сонячної скрипки.
Прощальний танець дихає дощем,
Вмиваючи траву, дерева, шибки.
Хрустить янтар розчавлених цикад
Під каблуком поважного маестро.
І осінь, мов химерний дипломат,
Шукає місце для свого оркестру.
Величний жест — і шлейф із полину
Ковтає ніч, розшита срібним дротом.
Скидає літо ключ і таїну,
Лишає тільки пил за поворотом.
25 серпня 2026 р.
