Вітер листя розвіває,
В вихорі його кружляє.
Небо хмари покривають,
Дощ на землю накликають.
Вдалечінь іде дорога.
Скрізь незатишно та вбого.
Чи погода так впливає:
Настрій долу опускає,
Чи тому, що я чекаю
Те, чого і не буває –
Смуток душу оповив,
Ніби змій її обвив.
Дощ на землю накрапає
Ніби цвяхи забиває.
Він немов про смуток знає
Та з душі його змиває –
Заколисує мене,
Каже, що усе мине.
Все на світі цім минає.
Сонце вигляне, засяє.
Сльози висохнуть осінні,
Зникнуть хмари та їх тіні.
І, радітиме душа,
Що негода вже пройшла.
<br>Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
