Вже гороби́на чепури́ться, осінь…
День непомітно час свій підмотав,
І частий дощ усе довкола ро́сить,
І прохолоди вітер підігнав.
Й густі тумани просяться частіше
У пору денну, та́кож у нічну,
І вигляда́ють зграї жалібніше,
Що відліта́ють в подорож важку.
Неспішно осінь зовнішність міняє,
До жовтизни́ де бурості додасть,
Та все сумніше в небо погляда́є,
Не так привітна осінь вже якась.
Кущі, дерева мовчки роздягає,
Побіля ніг її трава уже вляглась,
Десь непомітно ніжність проявляє,
А десь уже байдужістю взяла́сь.
12.07.2026.
Ганна Зубко
