Що очерет колишеш та шепочеш?
Що верби похилились до китиць твоїх?
Чому з сумом плинуть води у річках?
То, мабуть, біль і тугу відчувають,
Яка щемить у грудях моїх.
По тихим водам і заплавам,
По лабіринтах річок, плесам лиманів,
Та зграям качок метушливих,
Гойдаються на хвилях рідного Дніпра.
Там біла чапля лілію сторожить,
Там сіра чапля в небо здійнялась.
Ондатри в очеретах нишпорять ходами,
І жаби налаштовують концерт,
Щоб заспівати про своє життя
У цьому райському куточку.
Де ми жили, де ми навчались,
Де ми росли, де ми кохались,
Де ми людьми були.
Нудьга тепер стискає груди,
Мій погляд лине з сумом в далечінь.
Та очі наче застигають в непокої,
Коли привидишся мені, мій рідний дім.
Херсонщина моя, мої Олешки,
Я лиш дружині та тобі
Освідчувався у житті
В своєму щирому коханні.
09.03.2025
