Парад безумства йде під тріск кісток,
Його хода ламає вісь тяжіння.
Карбує небо кожен рваний крок
в кривавих ранах мертвого творіння.
Там сміх дзеркал крізь скошений фасад,
Там блазні в золоті жеруть святині.
По площі вибиває крок парад,
Життя ламає у гнилій машині.
Танцюють тіні швидше за тіла.
Куранти б’ють десяту без упину,
Ідея вигоріла вже дотла,
Хоч не приймає ще свою кончину.
Крокує хаос — і тримає такт.
Із диму стяги, із туману гасла.
Де кожен крок підписаний контракт,
І правда — в попелі: давно погасла.
Не зупиняй, не бійся, не молись,
Парад — не свято, це залізна схема.
У вир безумства мовчки придивись:
Нема облич — обвуглена система.
11 травня 2026 р.
