Цвітуть магнолії у парку,
Алеї вкутав білий дим,
Зелений мирт зробив ремарку,
Щоб день не видався сумним.
Пташиний дзвін світання будить,
Жбурляє сонце промінці,
А білосніжність віт голубить
Тремтливі порухи душі.
Ніде нікого, тільки мрії
Злітають вільно до небес.
І кожен крок – нові події,
Безцінний досвід, волі сплеск.
Нарешті – пауза в гонитві.
Час – невловимий диригент –
Задав ауфтакт в новому ритмі.
Слухачу, не прогав момент!
<br>Вікарук Ліля
