Щіпить горло від утоми,
Болить в душі – циклічно вже.
Папір цупкий, зім'ятий в зітханному кутку.
Чи геніально, чи гидота, – вирішувати маєш ти.
Так! Так! Звичайно так!
Критику вітаєм залюбки.
Хоч дискутуйте, кайдани на руки одягніть.
Але писать не перестану.
Точно ні! Не зараз!
Не в цю годину чи хвилину.
І навіть не в цю днину.
Не через тиждень, не через два.
Поки люблю батьківщину – писати буду я!
Тут моє коріння, тут моє життя.
Поки пишу – я живу!
По землі своїй ходжу.
Люблю, вірю і ціную неньку мою Україну.<br>Діана Дідух
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
