Їм місця не знайшлося для спочинку,
Хоча грудьми ставали із колін,
Заради мрії йшли до поєдинку
Заступництва очікуваних змін.
Той сенс уже змінив ошатні шати
На стогін, плач, кургани і золу,
І стер між правдою й брехнею грати,
Опорядивши похвалу в хулу.
Бездушна тиша. Ти її не бачиш,
Як чорна ніч вона у глушині…
Так плаче серце у безодні, наче
Всі зниклі безвісти у цій війні.
