Плине час

Час то пісок,
хоч як його в руках втримай.
Він вислизає повсякчас,
падає, втікає…
І час як глину ти ліпи,
поки дається з під руки.
Як молодість дає газу,
як виріс то живи життя,
а як свое візьмуть літа,
так молодь будеш научати.
Хоч як ми час не берегли,
не вистачить його усім.
І не буває мудреців,
що у мреців не ізвелись.
Час – то суддя, що всіх розсудить,
і правду знайде, і причини,
хоч як би горісно не було,
усі ми час від часу будем, як теї старці-мудреці:
Жадоба верх тоді бере,
й до сонця руки простягає.
Так і врождаються творці,
що в часі ймення зоставляють.
Тож братці кріпко пам'ятайте,
Собі на носі зарубайте:
час – то не іграшка й не жарт,
і не вернути стрілку всп'ять,
його бездумно не втрачайте –
і інших цьому научайте.
Сильвестр Кривенко