Страх не приходить із криком чи громом —
Він тихо заходить, як злодій, у дім.
Він шепоче: «Здайся, стань невідомим,
Розчинися в натовпі, зникни як дим».
Він малює поразки, рахує падіння,
Він каже, що шлях твій — то марна ідея.
Та я з тих, хто не знає, що таке колінопреклоніння,
Бо вулиця вчила бути загартованим і над нею.
Я бачив його на нічних перехрестях,
У холодних розмовах, у поглядах злих.
Там, де гартується сила і честь у чесних,
Там, де слабкий замовкає і враз затих.
Я глянув у центр його темних зіниць,
Без краплі хвороби — лише міцність і лють.
Страх перед волею падає ниць,
Бо вулиці правду і гарт свій дають.
Він боїться того, хто не має ілюзій,
Хто виріс у русі, хто тілом міцний.
Хто йде до мети не заради дифузій,
А щоб бути собою — чесний і прямий.
Мій страх — це мій паливний ресурс для руху.
Я в очі йому дивлюсь кожен день.
Бо там, де є виклик, там гартується духом
Соловей, що співає поміж вогнів і пісень.
