Полюби мене в своїх очах.
Як бездонне море з оксамитом
Як місяць, що відлунює в піснях
Скажи, чи будеш ти світити
Коли навколо штиль і хвиль нема
Показуючи шлях у тепле літнє море
Де я повʼяжу на запʼястя бантик,
Що був у мене на волоссі
І подивлюсь на місяць вгору
І скáжу: «дякую» за тої відчуття,
Що наче я – дорогоцінний скарб,
Який ти просиш дозволу відкрити,
Але із самого початку відкрито все було –
Тільки замок іржавий і давно
Скриня всередині
Не нóва
Але на твóму світлі то заграє відблисками
Танців,
Що призвели двох незнайомців до
Обіймів
Дотику
Розряду току…
Я твої очі і тебе в памʼяті гартую міцно
Тож, будь ласка, не барися
Скажи: «Я хочу зустрічі, тебе»
І очі мої знов утонуть
В твоїх очах
Тож полюби мене
Люби як волю птах
Як зірки небо
Як сонце місяць
Ні, не треба!
Мій місяць не чіпать нікому,
Хоч я ніхто для нього,
Але я ще поборюсь
Якщо кохати, то рішуче
Якщо йти страшно, то біжи,
Хоч вріжусь я у стінку «ні»,
Але, можливо, двері скажуть «так»
І нарешті відчую я твій присмак на своїх губах
Будь ласка
Полюби мене в своїх очах
Відлуння
