Сьогодні маю мало часу —
зроблю все завтра,
матиму його «із запасом».
Запрошуєш мене гуляти?
Ой, ні, зараз навчання, семінари —
маю все вивчати.
Потім.
Про почуття сказати?
Не той момент.
Пізніше. Сьогодні
краще промовчати.
Потім.
В інше місто завітати?
Ні, немає коштів,
треба відкладати.
Потім.
Нових людей віднайти?
Не зараз — не знаю,
що можу їм дати.
Потім.
На концерт піти?
Ні, знаєш, не на часі.
Я зараз не в тому стані —
треба себе до ладу привести.
Потім.
У безкінечних «потім»
життя моє втонуло.
А «потім» так і не настало —
і я збагнула:
не лишилось в мене «завтра» —
ні в понеділок, ні в суботу.
Я маю лиш «сьогодні»
і думки, втомлені скорботою.
Можна запізнитись на зустріч,
на роботу чи на потяг,
а жити треба завжди вчасно —
не відкладаючи на потім.<br>Вчора
