Куди ведуть властителі маститі –
Пустелями Мойсея в довгу путь,
Чи так осатанівши в ненаситі,
Титаником на айсберг сліпо пруть?
Куди нас заведуть їхні пороки –
Потворної уяви про життя,
Пройдисвіти корисливі, жорстокі,
Без сорому, сумлінь та співчуття?!
Прислужують мамоні самозвані,
І в право возвеличили крадіж,
Занурившись від світу у нірвані,
Господу кинувши в вогні навстіж.
Коли прозріє паства від дурману,
Солодкого єлею нудоти,
Задуху скине із грудей приспану,
Не дасть кліщам на тілі зарости?
А. Попик
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
