Вони клялись небу, клялись прапору,
Говорили правильні, вивчені слова.
Та присяга без честі — то папір без підпису,
Форма без серця, печатка без нутра.
Вони стояли рівно, дивились у камери,
Вчили народ, як правильно любить.
А самі давно навчилися іншому —
Як брати, мовчати і не червоніть.
Для них закон — це двері з чорним входом,
Де «свої» завжди знайдуть ключ.
Війна — не обов’язок, а привід і квота,
Щоб списати страх і совість на нуль.
Вони не стріляють — вони підписують,
Не ховають — вони дозволяють.
І кожен папір, що виходить з кабінету,
Часто важчий за кулю, що влучає.
Це не помилка. Це стиль життя.
Це не система — це звичка.
Присяга без честі не має строку,
Вона просто діє, поки їй зручно мовчать.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
