Пробач мені

Пробач мені ,моє кохання!
І на спокуту не чекай.
Коли зайшов до твого саду
І ніжний цвіт твій обірвав.
Як увійшов в той диво-сад,
Як випив меду я пʼянкого ,
Вже відрізнити я не міг,
Святе від грішного і грішне від святого.
Тому ,зривав без сорому той цвіт.
Твій стан ,гнучкий ,ламав руками.
А ти ,у відповідь ,лише стогнала,
Дивилась просто в очі і мовчала.
Ти вірила мені ,ти довіряла .
Про щастя мріяла ,вночі не спала.
А я, без сорому , пив мед-
Сік із плодів твоїх не зрілих .
Все ,що хотів ,забрав у тебе .
Ти віддала мені себе, ледь душу вберегла
Я хочу дихати тобою, щоб спрагу вгамувати з джерела.
08.01.2026