Ти, певно, не знаєш, настане той час:
Я тихо спущуся до тебе з небес
На вії легеньким мов пух вітерцем
У сон твій – немов у вікно промінцем.
Дитячим рум'янцем у пам'яті зрину,
І болем у серці з гіркого полину,
Стечу по щоках гарячими ріками,
Мій образ застиг за твоїми повіками.
Розвію тремтіння, що стомлює очі,
Теплом огорну холодної ночі,
Без дотику тіла тебе пригорну,
У сон твій тривожний на мить зазирну,
Любов'ю своєю розвію тривогу,
Тобі прокладу безтернисту дорогу,
Для тебе долатиму будь-яке лихо,
Мій дух біля тебе снуватиме тихо…
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
