Прошу я легкості, як дотик вітру,
що розплітає тишу між гілок.
Щоб день ішов неспішно, не в зневіру,
а просто в радість — тихий, теплий крок.
Щоб у руках трималась кава ранку —
маленьке сонце тихе і без слів.
І щоб душа, не знаючи обману,
ловила щастя в простоті хвилин.
Нехай сміється небо без причини,
і хмари пишуть казки на льоту.
А світ несе, як в першу мить людини —
в долонях теплих світло й доброту.
23 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
