ПРО ЛЮДЕЙ І ПРО СЕБЕ
Люблю я тих, кому я вірю,
А вірю, тільки тим, кого люблю.
Інстинкти та рефлекси мають звірі,
Не знаючи емоцій і жалю.
Людина інколи страшніша звіра,
Бува підступна й хитра на слова.
Коли потоптані обов'язок і віра,
В людській подобі демон ожива.
Людина, як відомо, – цар природи.
Вона вінець у задумі Творця.
Природі ж нанесла такої шкоди,
Що близько й до всесвітнього кінця.
Серед теорій хибних і потрібних
Я повернусь до Дарвіна ідей –
Помітно зменшилося мавп людоподібних,
Мавпоподібних – збільшилось людей.
І я тому зневірююся в людях,
Не розділяю їх дрібних тривог,
По гаманцю вони про інших судять,
Нажива з вигодою – їхні цар і Бог.
Хто друг, хто ворог? Важко зрозуміти,
Залежить від обставин і подій,
І другу ворогом не довго стати,
Тому завчасно з дружби не радій.
Людину ж я її ділами мірю,
Брехні та лицемірства не терплю.
Тому люблю лиш тих, у кого вірю,
А вірю тільки тим, кого люблю.
Григорій Ляховець
Григорій Ляховець
