Шовк із ефіру. Об'єднує струм
Дві частоти на одному хребті.
Дихання пахне озоном — крізь шум
Руху планет у важкій темноті.
Рідна душа — це не тиша, а зсув,
Зламаний вектор у центрі страхів.
Через судому заклинив засув,
Позначки зникли на карті шляхів.
Ділимо навпіл барвистий вітраж,
Де кров тече крізь мембрани скляні.
Тіні яскраві — не теплий пейзаж,
А вибух ртуті на тонкій струні.
Час розриває всі барви на кварц,
Кидає пустку в кашкет скрипалю.
Тіні танцюють на відблисках вальс,
На гострих скалках орбіт з кришталю.
28 серпня 2026 р.
