Ранок після тиші

Ранок стиха стука у віконце,
Світлом змиє вчорашню журбу.
Після тиші — знову сходить сонце,
І життя вертає в боротьбу.

Сон мовчав, а серце все чуло —
Як земля крізь ніч дихала в снах.
Тиша — не кінець, лише вітрила
Після шторму в спокійних морях.

Перший промінь — мов нова надія,
Кожен подих — наповнений любові.
Після тиші — знов душа радіє,
Наче спів пташиний у діброві.

Хай ще болить, але вже не страшно,
Світла більше, ніж було вчора.
Ранок після тиші — то неважко,
Бо в тобі визріває опора.