Рвеш тенета

Рвеш тенета, струни плачуть.
Схили долі вітри вкрили.
Очі знову милу бачать,
Ночі волю снам відкрили.

Йду, де ластівок сліди,
Де ходила зранку мила
З коромислом до води
Й моє серце полонила.

Полетиш в далекий край,
Забереш з собою крила.
Ти мене не забувай,
Моя мила, незрадлива.

Йду, де полум`я згорає,
наче наші дні останні.
Чорний попіл душу крає,
залишуся на світанні.

Я з сліпими кобзарями,
вишиванка стисне груди…
Ти далеко за морями,
скрізь радіють сонцю люди.

Я тобі співаю пісню,
але ти її не чуєш…
На губах солодка вишня,
як приїдеш – покуштуєш…