Нашій нації не потрібно
мотивації!

Вірші, книги та новини

Вірші

Реквієм коханню

Ірина Ковальчук

Нині кохати — замало. Тут кожен за Его до смерті стоїть. Та й люди амбітними враз усі стали, А справжнє лишилося в призмі століть. Одягнені в лати із власної правди, Вимірюєм щастя ми цінником втрат. І замість «кохаю» шукаємо доказ, Хто винний, хто правий і хто кому кат. Війна без вогню, але з присмаком крові, І кожен окоп тут — мовчання і лють. В нас замість снарядів літають — умови, А в спину відбите «пробач» б’є, як ртуть. О, нині кохання — замало! Зневага і Впертість — «квітучий» букет. І стіни холодні Байдужість тримає, Як вічний в покинутім домі портрет. І дим опадає на спалене поле. Лишились героями — Гордість і Тлін. А Серце спитає: «За що ж ми боролись?», Якщо в результаті лишився — один.

Коментарі

Коментарів ще немає. Напишіть перший.