Розбитими дорогами у пекло завезуть,
Нога у ногу вірно на смерть вони ідуть.
Віддали душу, тіло, серце,
За одну мить, все обірветься.
Вони не знали, вони мужньо йшли,
Відважно бились, вони все могли.
Уперті, горді, сильні, безупинно,
Казали, переможем неодмінно.
Та рана та болюча, яка торкалась…
Торкалась серце, а потім тіла.
Орлів, які так жить хотіли!
Розклеїлись, роздерлись, розлетілись,
Ніби в повітрі просто розчинились.
І кожен день, кожну годину,
Небо – бере собі людину.
Вони мов янголи,
Нехай для них там буде спокій.
В пам'яті закарбувалися глибоко.
Боже даруй їм там у хмарах тишу,
Для них у серці місце ми залишим.
Ірина Мякота
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
