В кутку кімнати, де сивіє тиша,
Павук залізний заплітає дріт.
Там точка доступу тихенько дише
І посилає імпульси у світ.
Вона невпинно суне в ніч бездонну,
Де замість крові лиш холодний струм,
Антена ловить крізь масив бетону
Короткі спогади і довгий сум.
Летять пакети, мов скляні фантоми,
Крізь стіни й стелю та крізь товщу штор.
Вони не знають ані сну, ні втоми,
Впадають річкою у монітор.
Там цифра в’яже вузлики шовкові,
Тримає всесвіт весь на волокні.
І спраглі душі, до розмов готові,
Горять у цьому полум’ї німі.
Засне комп'ютер, і загаснуть лиця,
Але у темряві, немов маяк,
Летить безкрила дика синя птиця —
Не упіймати в мережі ніяк.
02 вересня 2026 р.
