З нетерпінням її вигляда́ю,
Руку тягну крізь ночі свою,
Погляда́ю у далі безкраї,
До уваги всі зміни беру.
Вже десь яблука в тра́ви спадають,
І птахи вирушають в політ,
Дні останні вже літні минають
І осінні зайду́ть на поріг.
Буде вечір спускатись раніше,
Привертатиме захід усіх,
Мені б в осінь оту поскоріше,
В лабіринти стежо́к і доріг.
27.08.2026.
Ганна Зубко
