Цінник життя, прикріплений на спину,
Хитається від вітру змін
З потоком ультратурбулентним,
Чимдуж що тисне на контакти мін,
Аби історія тривала без упину.
Світ обертається мотором смерті
Страху могили й відмови забуттю.
Визнання не чатує ранком в лісі
Й не простягає в ложечці кутю –
Його знаходять тільки душі вперті!
Фізично тіло просить їжі
Сну, кохання і тепла
Та дух незрозуміло нащо
Просить ще, окрім бабла,
Соціального буття ідеї свіжі.
То що? Ти гвинт чи гайка?
А, може, шайба поміж них?
Чи форма твоя нестандартна
У механізмі плину епосу живих?
Лиш не малюй чарівну байку…
Руш!
<br>MbNotPsycho
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
