Минув вже вечір,
Зіроньки палають,
І тихо шепчуть знов мені,
Що скоро осінь вже минає,
А я ще досі десь в весні.
Я бачу квіти у всіх людях,
Вони так сяють, як вогні,
Що розцвітають в тихих мріях
І не згасають навіть в сні.
Я вірю навіть після зливи
Знов сонце гляне із-за хмар
І всі думки стають щасливі —
Неначе світ малює жар.
Ніч обіймає ніжно плечі,
І сни приходять, як зірки,
Я відчуваю — цей мій вечір
З’єднає долі й береги.
І там, де небо гріє море,
Де світло гасне на межі,
Я знов знайду себе у зорях,
У їхній вічній тишині.
М. Дарина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
