Я зачерпну долонями й зіллю
Прозоро-свіжої блакиті
На запашну паруючу ріллю –
Щоб чарувалась в оксамиті!
Щоб золотими злаками зійшло
Блаженство прастепів цілюще.
Знайду за бродом в спеку джерело –
У плині вічне й невмируще.
На повні груди наберу
нектар
Настою чебрецю терпкого,
І волю запроторю на вівтар,
Щоб впитись жадібно хмільного!
Мінливо-дивовижний світограй:
Плетиво гаптованих чудес,
І хочеться любити виднокрай
Барвами веселок з-під небес!
А. Попик
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
