Минув той день, коли були ми вдвох,
Коли в житті свічок два вогники палали,
Тепер танцює вогник мій один,
Твоє життя у землю воском спало.
Моя ще свічка мерехтить,
Так, важко одному це полум’я тримати,
Весь світ блищить, та я у затінку стою,
Чужий вогонь очам байдуже вже сприймати.
І лиш ті краплі від вогню,
Що по житті с тобою залишили,
Тримають світло і тепло душі,
Від свічок, що по со́бі залишили.
Колись прийде той час і віск краплин,
Життя мого на землю паде,
Та головне на світі цим,
Що би від нашого вогню,
Нові свічки життям палали,
І також як і ми вогонь свій іншим дарували.
02.12.2025 про своє
