Серпень

Нишком повертає, по рясних покосах
З золотої ниви, серпень босоніж.
Накупавшись вдосталь у досвітніх росах,
Він ступає тихо, начебто поміж
Заспаних обабіч деревію, пижма
І Петрових, в синіх квітах, батогів,
А над ним витає чисте, наче крижмо,
Зіткане з молитви небо, без країв.
Назбиравши чару з Божої десниці,
У снопи багатство серпень пов’язав,
Щоб був хліб насущний на столі в світлиці,
Щоб надію кожен на майбутнє мав.
<br>Вікарук Ліля