Я зустрів її, вона ідеальна,
І на кухні чаклує гарнір,
Хазяйнує з самого рання
Зіронька яскравіша із зір.
Я цілую її стомлені руки
І солодкі, як вишня, вуста,
Мого серця закохані звуки,
І трояндами квітне душа.
Та чому я заснути не можу
А все згадую мавку з лісів?
Вона навіть на неї не схожа,
Та приходить до мене зі снів.
Я сопілкою сумно заграю,
Але сніг мені не розтопити.
В моїх снах я тебе ще кохаю,
І вік думав з тобою прожити
Ти не винна, не винен і я,
Зеленаві очей оксамити.
Що не склалася наша сім`я.
Обіцяла так палко любити.
Ранками бачу закохані очі.
Ніжно сніданок мила зготує.
Як я люблю зоряні наші ночі!
Серце моє твоє серце відчує!
