Вулкан уже заснув.
Ще курить сивий кратер,
Струною диму проштрикнувши небо,
І панцирем укривши мертву лаву…
Тут попіл ще не зник увесь від вітру
І сірка зле перебиває подих.
Ще нещодавно під мишастим небом
Він рвався, бризкав, плескаючи лаву,
І сірий попіл устеляв туманом,
Змітав усе, не бачив перепон,
І, врешті, вщух, знесилівши, байдужий.
Він спить.
Безчесний провокатор:
На взір – спокійний,
Та під товщею граніту
Біснується іще жагуче серце.
Чи пройде він розбещений екватор?
Чи його серце змерзне у льоду?
