Я прийду, пригорну, поцілую.
Дуже сильно тебе обійму.
В обіймах тебе замилую.
І разом ми зустрінемо весну.
Знов признаюсь тобі у коханні.
Пильно в очі твої подивлюсь.
Поцілую ще раз, як востаннє.
І скажу, як я сильно люблю.
Попрошу у тебе прощення.
Я за все, що тобі говорив,
Бо єдине моє ти спасіння.
Ти пробач, що тебе засмутив.
Дуже хочу, щоб ти зрозуміла.
Я жалкую за все, що було…
Що для мене ти люба та мила.
Не розлучить нас більше ніхто!
Повернусь я до тебе, кохана.
Дуже швидко, ти тільки повір.
Я віддячу за кожну сльозинку.
І за біль, що тобі причинив.
Не засмучу тебе більш ніколи.
Проти слова тобі не скажу.
Тільки поряд була б ти зі мною.
Я любов’ю тебе огорну.
Буду поруч у горі і в скруті.
В ніч холодну зігрію теплом.
Тільки б серце твоє відчути,
Що наповнене світлом і добром.
Ти пробач мені, мила й кохана,
Що залишив тебе в самоті…
У душі моїй болюча рана,
Що не поряд, а що в далечі.
Не провина моя, щоб ти знала,
Що я мусив із дому піти.
Винувата війна лиш проклята.
Скоро я повернусь, тільки жди!
15.02.2026
Лариса
